День пам’яті Андрія Первозванного – одне з перших свят зимового циклу, по суті зустріч зими. Він цікавий тим, що від нього віє чарівною старослов’янською стихією і це народно-християнський свято відзначається лише слов’янами

Коли прийнято відзначати свято

Щороку 13 грудня (за юліанським календарем) та 30 листопада (за григоріанським календарем та новоюліанським календарем) — день вшанування пам’яті святого апостола Андрія Первозванного (у народі називається «Андріїв день», «Андрія»).

У святі переплелися і раціональний досвід, і релігійно-магічні вірування, зокрема, звичай ворожити: на наречених та погоду взимку — «слухняння води».

Цікаво, що цей святий має ще один день пам’яті — 12 травня Андрія Первозванного шанують у Грузії. Свято відзначають на державному рівні, оскільки саме в Грузії святе проповідувало християнство в I столітті нашої ери.

Варяг-апостол

У Біблії йдеться про те, що брати Андрій і Симон народилися і виросли на березі Галілейського моря, в сім’ї рибалки і самі теж продовжували батьківську справу. Але Андрій шукав шлях до Бога, не одружився і вів цнотливий спосіб життя.

Почувши пророцтво Іоанна Хрестителя, він прийшов до святого, прийняв від нього хрещення і став учнем. З Ісусом Андрій зустрівся, коли охристився у Йордані. Ставши свідком зішестя на Христа Святого Духа у вигляді голуба, увірував і першим пішов за ним. Потім привів до нього і брата свого Симона, якого Ісус назве Петром, а Андрія – Первозваним.

Через 50 днів після воскресіння Спасителя на апостолів зійшов Святий Дух і вони здобули здатність зцілювати людей від смертельних хвороб і проповідувати різними мовами.
Апостоли кинули жереб, обравши напрямок подальшого шляху.

Святому Андрію випала дорога в землі, що лежали на Чорноморському узбережжі. Він піднявся вгору по Дніпру, передбачивши основу там міста Києва, благословив пагорби і поставив на одному з них хрест.

Дійшов до Новгорода, спорудив хрест поблизу села Грузине. Знищив капища язичників і обернув їх колишніх жерців у християнство. Тому жителі України шанують святого Андрія Первозванного своїм покровителем. Через землі варяг апостол повернувся до Фракії.

Свою кончину зустрів у селі Патри, правитель якого, язичник Єгіат, наказав стратити Андрія за його проповідування вчення Ісуса, розіп’явши його на хресті. Тоді апостол попросив, щоб хрест, на якому він прийме свою смерть, був іншої форми, ніж той, на якому розіп’яли Ісуса, бо вважав, що він недостойний бути розіп’ятий на подібному.

Покровитель моряків

На іконах бачимо Андрія розп’ятого чи поруч із хрестом Х-образной формы.

Згідно з легендою, силою своєї молитви він воскресив сорок потопельників, майбутніх учнів своїх, які прямували до нього. Ще 1698 року Петро заснував першу найвищу державну нагороду «За віру і вірність» — Орден Андрія Первозванного.

Традиції

Ворожіння на день Андрія

На Поліссі, у Подніпров’ї проводили ініціацію хлопців, після якої їх приймають у компанію старших товаришів і вони мають право брати участь у вечірках з дівчатами, ходити на побачення, свататися та одружуватися. Тепер їм доручається будь-яка чоловіча робота.

Сам обряд посвячення і жартівливий, і водночас вимагає від чоловіків спритності, вправності, фізичної досконалості: треба відкусити каліту — підвішений обрядовий хліб, спечений дівчатами.

Робиться це так: на кочерзі «під’їжджають» до каліти, яку охороняють інші хлопці, в руках яких клоччя, забруднена сажею. Спробуй, підстрибни на своїй кочерзі, відкуси здобу, що бовтається на мотузці (вона, до речі, солодка, випечена з вишневим варенням), та ще ризикуючи отримати по обличчю мазок сажі, якщо не вийде!

Коштує сміх і веселощі, але для хлопця – його зоряний час, заява про те, що він дорослий, якщо пройде це випробування.

Не менш кумедно в цих краях і ворожіння дівчат, які щиро вірили, що Андрєєва ніч допоможе їм дізнатися про свою долю — чи вийде вона заміж або ще цілий рік бути їй у дівках. Ворожили на «балабушках» — невеликих булочках із білого хліба. Воду для тіста потрібно носити з колодязя ротом. Носять так, щоб не бачили хлопці, які їх чатували і намагалися розсмішити, щоби дівчата не втримали воду. Дівчата просили хлопців, щоб вони пішли і не заважали, але ті, своєю чергою, вимагали викуп – макітру (великий глиняний горщик) вареників.

Ще дівчата пекли булочки та помічали кожна свою. Охолодивши їх, викладали поряд на підлозі і пускали в будинок голодного собаку. Стежили, чию булочку вона схопить, та перша і вийде заміж, чию не чіпатиме – чекати ще рік. А якщо пес понесе булочку у темний кут, то й дівчина опиниться у чужих краях. Найгірше, якщо тварина не з’їсть, а тільки надкусить.

В цей день…

• проводиться церковне богослужіння, на якому людям, діяльність яких пов’язана з ризиком (військові, моряки, ті, хто часто їздить у відрядження, подорожує), корисно причаститися.
• дівчата, які мріють про заміжжя, моляться за щасливе майбутнє сімейне життя.
• влаштовуються застілля у будинках, де є Андрії та Андрійовичі. Але без галасливих святкувань і з пісним столом (бо йде різдвяний піст).
• не виконується важка робота. Жінкам заборонялося ткати, прясти, шити.